Запоріжжя

Місто, що розкинулося по обидві сторони Дніпра - одне з найбільших обласних центрів України, значимий індустріальний і культурний центр півдня країни, важливий річковий порт. У всьому світі Запоріжжя відоме, насамперед, як батьківщина козацької вольниці, донині дбайливо зберігає славні традиції українського козацтва.

Історія міста нерозривно пов'язана зі знаменитими дніпровськими порогами і островом Хортиця. У XVI столітті козаки - переважно це були селяни, які тікали від феодального гніту, - заснували тут Запорізьку Січ, згодом названу вільною козачою республікою. Козаки відбивали напади на запорозькі землі татар і контролювали торгове судноплавство на Дніпрі. Вони також брали активну участь у національно-визвольній боротьбі проти польських поневолювачів. Дуже скоро волелюбних запорізьких козаків стала побоюватися Російська імперія, і в 1775 році за наказом Катерини II Запорізька Січ була зруйнована, а землі в пониззі Дніпра увійшли до складу Росії.

Щоб уберегти південні кордони імперії від Кримського ханства імператриця приймає рішення побудувати недалеко від Хортиці Олександрівську фортецю. Поруч з нею відразу ж почав формуватися так званий форштадт, куди і перебралися запорізькі козаки. Населення невеликого містечка, названого Олександрівським, поступово зростало, а саме воно незабаром перетворилося на важливий транспортний вузол. Однак протягом наступного століття місто практично не розвивалося.

І лише на початку ХХ століття Олександрівськ, перейменований в Запоріжжя, що означало «лежить за порогами», почав стрімко нарощувати економічний потенціал. У місті була споруджена найпотужніша на той час у Європі гідроелектростанція - Дніпрогес, почали будуватися і розвиватися підприємства чорної і кольорової металургії. У 20 - 30-х рр. ХХ століття Запоріжжя набуває статусу великого індустріального міста і стає одним з важливих центрів промисловості та електроенергетики Радянського Союзу.

Місто важко переживало роки окупації, але після закінчення Другої світової війни йому вдалося досить швидко відновити колишню міць свого промислового комплексу. В цей же - повоєнний - час у Запоріжжі були побудовані двоярусні мости через Дніпро, що з'єднують правий і лівий береги міста. Сьогодні вони є однією з його головних інженерних та архітектурних пам'яток. З одного із мостових переходів відкривається приголомшливий вид на греблю Дніпрогесу і легендарний острів Хортиця, де в даний час знаходяться історико-культурний комплекс «Запорізька Січ», музей історії запорізького козацтва і знаменитий Кінний театр, що став візитною карткою міста.

Особливу чарівність Запоріжжю надають химерні будівлі, збудовані в стилі так званого сталінського ампіру, декоровані еклектичною ліпниною, класичними колонами і портиками в дусі неокласицизму. Більшістю з них можна помилуватися під час прогулянки по проспекту Леніна - між іншим, найдовшому в Європі! У Запоріжжі чимало музеїв, найбільш відвідувані з яких - музей історії зброї та музей ретро автомобілів.

Безліч цікавих пам'яток і об'єктів зберігають також околиці міста. Це, перш за все, унікальні кургани, якими всіяна територія Запорізького регіону. Найбільш цікавий серед них - комплекс «Кам'яна могила», що представляє собою скупчення кам'яних брил, що служили древнім жителям запорізьких земель своєрідним святилищем. Ну і, безумовно, Запорізька область, на півдні омивається найтеплішим і ласкавим Азовським морем, приваблює своїми курортами. Найвідоміший з них - Бердянськ - з його санаторіями і просторими піщаними пляжами давно став улюбленим місцем відпочинку та оздоровлення не лише запорожців, а й численних гостей з ближнього зарубіжжя.

Останнім часом все більше і більше мандрівників відкривають для себе Запоріжжя. Сюди їдуть не тільки здивуватися його унікальними пам'ятками, а й щоб доторкнутися до історії українського народу, відчути дух свободи і потужну козацьку енергетику, якою насичене це місто.